О строительстве и промышленности

В Укрaїні кoжeн влaсник нeруxoмoсті – фізичнa чи юридичнa oсoбa – пoвинні щoрoку сплaчувaти пoдaтoк. Звільняються від oпoдaткувaння влaсники квaртир плoщeю дo 60 м² і будинків дo 120 м². Зa кoжний квaдрaтний мeтр пoнaд встaнoвлeнoї нoрми oсoбa мaє сплaтити суму, визнaчeну місцeвими oргaнaми влaди, aлe нe більшe 1,5% від мінімaльнoї зaрoбітнoї плaти. Мaксимaльнa стaвкa пoдaтку нa 2020 рік склaдaє 70,84 грн. зa м². Тaкoж oбoв’язкoвo трeбa плaтити зa нeруxoмість, якa викoристoвується с целью oтримaння прибутку – здaється в oрeнду, лізинг, aбo викoристoвується чтобы ведення підприємницької діяльності.

Наприклад, власник квартири площею 100 м², после умов максимальної граничної ставки, расчеться по 70,84 грн. из-за кожні з додаткових 40 м², альбо ж сумарно 2833,60 гривень получи и распишись рік.

Першою проблемою є неефективність процесу адміністрування податку. Її придирка полягає в неповноті бази, якою оперують податкові органи интересах нарахування сум. Цифрову систему запустили у 2011 році, а дані чтобы неї збирались в ручному режимі з архівів. Як наслідок, 40% нерухомості невзыскательно не потрапили вплоть до бази. І хоча податківці мають можливість донарахувати податок из-за останні три роки, тобто, можуть згодом частково повернути недоотримані кошти – це хана одно не знімає питання відсутності достовірної інформації.

Одним із рішень є створення єдиної системи в базі кадастру, яка б містила інформацію для всі ділянки, а також об’єкти нерухомості нате них. Декілька державних органів, які не переводя дыхания розрізнено використовують та адмініструють схожі после наповненням бази, могли б зекономити полоса та ресурси завдяки об’єднанню зусиль.

Друга предмет обсуждения більш глобальна. У 2018 році в Україні зібрали 3,7 млрд гривень податку получи и распишись нерухомість, а у 2019 році – 4,9 млрд грн. Проте ці гроші, фактично, розчинились у місцевих бюджетах. Личный состав отримують платіжки та віддають податковій службі від декількох сотень впредь до пари тисяч гривень. Але вони мало-: неграмотный розуміють, за що взагалі платять цей збір.

Зовсім інший підхід використовується, наприклад, в США. Немного погодя ставку податку в нерухомість розраховують у залежності від вартості житла у тому чи іншому районі міста. Податкові органи адмініструють достовірні бази з ефективною аналітикою ринкових цін, а тому в конечном счете визначають вартість всіх об’єктів нерухомості.

Далі кошти від сплати податку використовуються держи потреби того району міста, дескать розташований об’єкт нерухомості. В ці гроші розбивають парение, будують та утримують школи, ремонтують дороги та надають мешканцям інші послуги. Наприклад, якщо влада облаштовує сквер неподалік якогось житлового комплексу, це збільшує вартість квартир у ньому і також зростає кошелка податкових надходжень.

Починає працювати двостороння мотивація. Влада району чи міста розвиває інфраструктуру, щоб приваблювати тутти більше людей, збільшувати попит держи житло, вартість нерухомості та, як наслідок, суми податкових зборів. (потомки розуміють, що кожен додатково витрачений для податки долар – це інвестиція в зростання вартості їх прорубь та збільшення комфорту, а безлюдный (=малолюдный) просто витрати в нікуди.

Введення подібного принципу в Україні можна розпочати у рамках пілотного проекту з декількох великих міст. Про початку, необхідно розробити підхід справедливої оцінки нерухомості, а також запустити публічну систему з інформацією относительно ціни, які використовуються ради розрахунку податку у кожному з районів та исполнение) різних типів житла. Цілком логічно, що нерухомість у “хрущівці” та новому ЖК бізнес-класу коштує в соответствии с-різному. Далі зібрані кошти панихида використовувати лише в межах тих районів, дескать розташовуються об’єкти нерухомості, що увійшли у базу оподаткування.

Така налаженность зробить увесь процес прозорим, адже если видно, скільки податків зібрано в тому чи іншому районі. Перевірити правильність можна если за пів години з сайтом статистики та до встречи-яким агрегатором оголошень з продажу нерухомості. Натомість семя будуть точно знати, скільки грошей вони віддали у якості податків, та вимагатимуть від влади детальних звітів относительно витрати.

Також цей податок если набагато логічнішим следовать скасований пайовий внесок – адже платити мають отнюдь не лише забудовники, а й (потомки, які безпосередньо проживають в тому чи іншому місці десятки років, і в упор зацікавлені в його розвитку.

Недоотримані у 2019 році 2 мільярди гривень податку нате нерухомість – це серйозні кошти, але вони вряд ли зможуть розв'язати місцеві проблеми. Проте вони дають привід замислитись по-над системою оподаткування нерухомості як такою. Цілком небось, що базою интересах оподаткування об’єктів нерухомості має бути далеко не мінімальна зарплата, а ринкова вартість канава. Натомість гроші обряд витрачати на відкриття та утримання шкіл, дитячих садків, стадіонів нежто парків поруч з об’єктами нерухомості. Податок для нерухомість не має розчинятися у загальному бюджеті. Натомість він если ефективним тоді, если стане адресним та цільовим, й почне використовуватися виключно угоду кому) збільшення рівня комфорту мешканців.