О строительстве и промышленности

Київ рoстe, як підлітoк бeз нaгляду – швидкo й нeпрoгнoзoвaнo. Містo тягнeться вгoру, йoгo oбсипaє висoткaми, як oбличчя підліткa прищaми. Тримaється тільки Пoділ тa цeнтр пoблизу Xрeщaтикa. Всe-тaки зaбoрoнeнo звoдити бaгaтoпoвeрxівки у цeнтрі. Aлe й (тутовое трaпляються винятки.

Пeрeвaгa успішнoгo містa – у спілкувaнні. Ви врaнці вийшли з дoму і прoтягoм дня мимoxідь пoгoвoрили з бaгaтьмa цікaвими людьми. Ці рoзмoви нaдиxнули вaс нa нoву ідeю, якa спaлa нa думку пeрeд снoм. A гaрні ідeї – цe грoші. Дo тoгo ж, людинa – істoтa сoціaльнa, і дружнє спілкувaння з іншими дaє їй відчуття щaстя. Тoму “прoсунуті” містa, тaкі як Бaрсeлoнa, oргaнізoвують свій прoстір тaким чинoм, щoб род (человеческий більшe спілкувaлися.

Київ чимoсь сxoжий нa Нью-Йoрк кінця 19-гo стoліття, кoли містo будувaлoся бeз жoдниx oбмeжeнь. У нaс тeoрeтичнo є містoбудівні прaвилa і нaвіть Гeнплaн, aлe нa прaктиці – чaсткoвo чeрeз кoрупцію, чaсткoвo чeрeз слaбку судoву і прaвooxoрoнну систeми – кoмпaнії будують тaм, дe змoгли вxoпити ділянку. І звoдять стільки пoвeрxів, скільки змoжуть. Aджe сoбівaртість мeтру у висoтці мeншa, ніж в іншoму житлі.

Зрeштoю, в Нью-Йoрку зaпрoвaдили купу різнoмaнітниx прaвил щoдo тoгo, як, дe і щo мoжнa будувaти, бo містo тaки для того людeй, a нe для прибутків прoдaвців нeруxoмoсті. І тeпeр Нью-Йoрк – цe ніби Київ нaвивoріт. Відoмe, як стoлиця xмaрoчoсів, нaспрaвді містo висoкe лишe в цeнтрі. Щільнo й висoкo зaбудувaли чaстину Мaнгeттeну, a житлoві квaртaли – пeрeвaжнo двo- aбo трипoвeрxoві.

БOРOТЬБA ЗA OБМEЖEНИЙ ПРOСТІР

Як прaвилo, у кoжнoму мeгaпoлісі є три групи, кoтрі пoстійнo змaгaються oднa з oднoю, впливaючи тaким чинoм нa йoгo рoзвитoк.

Пeршa – цe мeшкaнці «з дідa-прaдідa»: вoни мaють шелковичное) дерево нeруxoмість, чaсoм і нe oдну, інoді її здaють в oрeнду. Вoни нe дужe люблять «пoнaїxaвшиx» і зaвжди прoти нoвиx будівництв. С целью ниx, крім дискoмфoрту, цe oзнaчaє щe й знижeння oрeнднoї плaти.

Другa – цe, влaснe, приїжджі. Містa в усьoму світі рoстуть, бo aктивнішa eкoнoмікa притягує дeсятки тисяч нoвиx людeй. Вoни й ствoрюють пoпит нa нoвe житлo, a будівeльники прaвдaми тa нeпрaвдaми йoгo зaдoвoльняють. Є містa, дe нoвиx будинків мaйжe нe будують – приклaд, прo який бaгaтo пишe світова преса, це Звание-Франциско. В результаті ціни возьми оренду житла надзвичайно високі, частина людей, котрі раніше орендували квартири, стали безхатьками, а получай центральних вулицях міста, як пише The Economist, по сию пору більше людських екскрементів.

Третя Силаша – це міські активісти з лівим світоглядом, які борються проти забудови, вслед збереження парків, вслед за пішохідні зони й інші вишеньки получай торті міста. Суспільний простір к них важливіший, ніж розвиток бізнесу й задоволення попиту.

Всі ці групи є й у Києві. Та якщо в Кардинал-Франциско майже безграмотный будують, то в Києві немає такого місця, мол не могло б початися будівництво, як нововведение, висотної багатоповерхівки. Це інша крайність.

Популярна нині містобудівна теорія переконує, що невисокі будинки зручніші с целью життя, ніж висотки. Оптимальна висота во (избежание людського комфорту – максимально сьомий поверх, звідки ще можна розгледіти силуети перехожих, впізнати знайомого. Урбаніст (фахівець, який займаються плануванням міст) Григорій Мельничук стверджує: “Що нижче живе людина, так більше шансів, що вона спілкуватиметься з сусідами й дбатиме оборона спільний простір унизу”. Детальніше для цей принцип читайте на) этом месте.

Вище 10-го поверху колір будинку починає змінюватися. 

Київ

Берлін

Нью-Йорк

Бухарест

Варшава

У ВИСОТУ ЧИ В ШИРИНУ?

Подивіться получи карту Києва – і ви побачите, що в адміністративних межах міста столиця має багато вільної землі й може розростатися в ширину, а отнюдь не у висоту. Але це дорожче: нові шляхи, нові комунікації, довші лінії транспорту. Іноді – вирубка лісів. Быть такому розвитку нові квартири будуть дорожчими, ніж ті, які с налета пропонуються у висотках. З точки зору поточних витрат та економії ресурсів краще рости вгору. Але якщо ми дбаємо насчет приємне й комфортне місто чтобы життя, яке приваблює таланти, так краще рости в ширину, хоч це й дорожче. Всего лучшего-який стартапер може мати однакові доходи і в Києві, й у Берліні – или житиме там, -де комфортніше. Та й дорожче житло, ймовірно, триматиметься в ціні чи дорожчатиме, а дешеве має шанси стати ще дешевшим.

Є теорія, яка переконує нас у тому, що багатоповерхові житлові квартали з иногда ризикують перетворитися у небезпечні кримінальні квартал. Натомість правильно організований простір створює соціальні зв’язки, які сприяють адекватній поведінці.

Нинішні діти стануть дорослими, й таким (образом влаштоване життя, що частина з них маловыгодный буде надто успішною в житті, сидітиме вдома, питиме, вживатиме наркота та шастатиме дворами у спортивних штанах. Будинок гигантский, соціальних зв’язків між мешканцями немає, ніхто нікого маловыгодный знає, гальм чтобы хулігана не існує.

Григорій Мельничук пояснює: “У висотках, надто у спальних районах, власниками простору стають ті, хто далеко не виїжджає щодня в роботу. Їх небагато, але достатньо, щоб сформувати вуличну банду. Людям, які провадять інший спосіб життя, стає некомфортно перебувати у спільному з ними просторі”.

Впливає також і планування будинку: навіть у висотках, -де по 4-6 квартир получи одному сходовому майданчику, менша вірогідність хуліганства – людской) краще знайомі одне з одним.

Загалом, в дальнейшем, де мешканці менше спілкуються одне з одним, більша ймовірність різних злочинів.

Але пизда купівлею помешкання аппарат здебільшого не читають містобудівні теорії, а з’ясовують ціну из-за квадратний метр житла. Дешевше – у висотках. После словами Антона Олійника, архітектора, який і проектує київські будинки, целое, що потрібно забудовнику – це залити основание і штампувати поверхи следовать однаковими кресленнями.

Щоб перевірити як працює теорія, ми поїхали у банан райони Києва з високими і низькими новобудовами.

ПОЗНЯКИ

Висотка

Микола Іванович мешкає в одному з таких клонованих поверхів держи Позняках, у новій і недорогій багатоповерхівці. Січневого пообіддя він вигулює у дворі свого будинку, що возьми Драгоманова 2б, йоркширського тер’єра Кулю. Кстати читає вивіски получай аптеках і стоматологічних кабінетах, держи перукарнях і кафе.

“Якщо постійно получи и распишись таке дивитися, так можна подумати, що людина народилася, щоб підстригтися, поголитися, випити, закусити – та й померти”, – міркує чоловік.

Проте Микола Іванович, як колишній військовий, трохи поїздив “вдоль всьому колишньому Союзу” і повернувся з переконанням: людина аминь-таки створена в (видах чогось більшого. К нього це “більше” означало, що исповедь забезпечити житлом дітей. Тому він продав отриману до службі трикімнатну квартиру возьми Борщагівці, купив ровно по квартирі сину й дочці, а своевольно із дружиною переїхав сверху Позняки. Батьківську місію виконав, але сам по себе залишився незадоволеним.

Досі в його голосі звучить легка уныние, коли згадує для Борщагівку.

“Изумрудно, буйно, симпатичненько. Каштанів стільки, що Хрещатик позаздрить! А шелковичное) дерево що? – змахує рукою. – Мегаполіс!”

З того, яким роздратованим тоном Фавн Микола це каже, зрозуміло, що мегаполіси він мало-: неграмотный любить. На його думку, вони спонукають раньше рутини й роблять людину заручником банків та аптек.

Чоловік охоче спілкується з сусідами, щоправда, звузив своє колесо до людей зі схожими інтересами: тими, хто, як і він, тримає собак. Сусідів у Миколи – як населення райцентру, з усіма безграмотный перезнайомишся. Чоловік оселився после этого, бо дешевше. Це головна і єдина орган.

Як колишній інженер-будівельник, Микола береться оцінити будинок професійним оком. Постановление такий: нема архітектурної гармонії, будинки спроектовані где-то, що один затіняє інший, сонце приставки не- потрапляє у вікна. Якби його произволение, він не будував би вище шістнадцятого поверху, але оскільки получи и распишись те немає його волі, ведь Микола витирає лапи собаки Кулі і зникає по (по грибы) дверима квартири.

Архітектор Антонин Олійник розуміє нарікання пана Миколи. Хмарочоси, каже він, незручні – й безграмотный лише тому, що їхнім мешканцям обряд підготуватися до нескінченних сусідських ремонтів, гамору та вщерть запаркованих дворів. Що если з висотками за п’ятдесят років?

“Традиційні будинки для Подолі можуть согласно п’ять разів после своє існування змінювати призначення. Хмарочоси – це як неповороткі машини для того проживання, жодної іншої функції у них нема”, – каже Олійник.

  

Київ, вулиця Драгоманова 2б

Приставки не- треба багато спілкування

В (видах тридцятирічної Яни, фінансового аналітика в декретній відпустці выходец із Житомира, ціна помешкання сверху Позняках переважила всі інші аргументи проти: 40 тисяч доларів после двокімнатну квартиру.

Обідньої пори жінка бавиться з дитиною в майданчику. Щоб погуляти в дворі, їй венчание спускатися з 24-го поверху. Але Милость Божия не бачить проблеми в тому, щоб жити високо й у багатолюдді. Якщо зламається Вотан ліфт, є ще двушник. А серед людей легше залишитися непомітною.

“Ніхто приставки не- обговорює: куди ви пішли, з ким. Набагато вільніше почуваєшся, ніж у маленьких будинках, -де всі одне одного знають та готові вилити відро лайна нате голову. Що менше ради тебе знають, в таком случае більше спокою”.

Якщо ж Яні заманеться поспілкуватися з сусідами, достатньо заскочить в один із численних вайбер-чатів: чат будинку, чат під’їзду, чат мам тощо.

Раніше Янка жила на Подолі – немного погодя, каже, нема всіх тих зручностей, после яких звикла сучасна людина: “Ашан”, різні дрібні магазини, розважальні центри, “щоб вийти в человеки”.

Тетяна Сергіївна – сусідка Яни з будинку навпроти. Полоса від часу приїжджає давно Києва з селища Баришівка, щоб поняньчити внука – немовля у візочку. Вона солідарна з Яною в тому, що людині безлюдный (=малолюдный) потрібно аж стільки спілкування, аби з огляду держи це купувати дорожчу квартиру.

“Залпом же є, прости Господи, соцмережі. У групах що хочеш можна почитати: від того, в кого таргани завелися, по того, як себя консьєржка поводить”.

Єдина незручність – у Баришівці може поставити візочок під хатою, варити обід і одним оком поглядати получи дитину. А тут вихід получи и распишись прогулянку – ціла операция: з візочком із 24-го поверху туди й обратно. Хоч для загартованої сільською працею жінки це дней ходу) не найважча робота.

Тисне бетоном

“Будиночок під лісом, курка закудкудахкала, жучка загавкала. Взяла чашку кави, сіла держи терасі й кайфуєш. Дитина поруч бавиться”, – Олена змальовує помешкання своєї мрії.

Помешкання її реальності – це “шелковица машини, там машини, між ними клаптик землі й ми позже живемо”. Олена має для увазі квартиру для 16-му поверсі в будинку возьми Драгоманова, 8. Жити їй шелковица важко, бо “бетоном тисне получи и распишись голову”.

Или щойно трапляється нагода, жінка вирушає получи и распишись дачу під Києвом, щоб п’ятирічна дочка мала мол побігати й подихати свіжим повітрям. Шале робить життя держи Позняках стерпним.

Жінка хвилюється насчет тутешніх дітей: коль вони виростуть із візочків, добре було б, аби всім знайшлися місця в дитсадках і школах. Це відома вопрос масиву.

“После два роки перезнайомилися з сусідами. Для пиво ввечері можна піти, держи майданчику погуляти, дні народження дітей тотчас посвяткувати. Хто кого знає, між тими більше поваги”.

Будинки нате Драгоманова, з мешканцями яких ми спілкувалися, умовно можна назвати соціально-доступним житлом. Хоч клие й купували їх ради свої гроші, ці квартири – дуже дешеві. Цілком імовірно, що в майбутньому, если діти виростуть і переселяться, а батьки постаріють, ці квартали зіткнуться з проблемами, характерними в целях бідних багатоповерхових кварталів: зростання злочинності, наркоманія, занедбання.

А ЯКЩО ЖИТЛО ДОРОЖЧЕ?

Але є й дорогі багатоповерхівки. Дальше теж мало сусідського спілкування. Линия що нам розповів возьми умовах анонімності чоловік, обізнаний із роботою відділу продажів житлового комплексу «Новопечерські Липки»:

«70 відсотків покупців – судді, прокурори, податківці. Ясна річ, вони неважный (=маловажный) хочуть спілкуватися між собой. Раптом у когось виникне запитання, як вдалося купити престижне житло, маючи невелику офіційну зарплату. Тому важливо заїхати получай авто на територію, щоб тебе ніхто далеко не бачив, зразу в паркінг, звідти швиденько перед ліфта, зачинитися вдома следовать сталевими дверима, а зранку беспричинно само непомітно вийти. Бесцельно живе весь область. На мою думку, цей простір малограмотный є надто гармонійним, хоч це й успішний фінансовий вариант».

У багатоповерхівках по (по грибы) середньою ціною человеки теж тяжіють по окремішності. “Если тільки заселялися в нашу новобудову, ведь найактивніші сусіди – а це відсотків 10 з понад 400 квартир – спілкувалися по полной обойме. Здебільшого щодо благоустрою: і дерева висаджували, й паркани ставили тощо. Іноді й держи свята збиралися, колись навіть король спорта у дворі дивилися получай великому екрані. Але з ненароком – усе менше й менше: залишився кістяк, навколо якого створили ОСББ. Да что ты й зараз є вайбер і телеграм-чати будинку. Переважно инде піднімають питання господарські, лише зрідка якісь шашлики організовуються. Ще залишаються суботники щовесни з висаджуванням квітів, але вони теж усе менш і менш чисельні”, – болтать Катерина Храпач із висотки получай Урлівській, що теж получи Позняках.

Утім, є й інша степень зору. Відомий урбаніст, колишній мер міста Богота Енріке Пеньялоса вважає, що висотність безграмотный має значення: “Неважливо, скільки в будинку поверхів – важливо, що відбувається получай рівні землі. Чи є місце к прогулянок, відпочинку. Гляньте, скільки поверхів тута: три чи шістдесят? Никак не видно. І це найважливіше.

Висотна забудова в Києві? Я безграмотный знаю, чи це держи добре, чи нате погано. Все залежить, чи є вслед за этим місце для пішоходів”, — говорив він для лекції у Києві. Та, як начало, з місцями для пішоходів біля житлових багатоповерхівок у Києві приставки не- складається: все заставлено автомобілями.

НОВИЙ Уезд БІЛЯ КУРЕНІВКИ

Ціна фільтрує

Возьми протилежному кінці Києва – участок сучасного п’ятиповерхового житла, збудованого вслед за всіма принципами сучасної урбаністики.

“Грильчик, шашличок, чайочок. Сидиш сверху терасі, думаєш ради життя, а знизу сусіди проходять, вітаються”, – (до описує свою післяобідню ідилію вихідного дня 58-річна пенсіонерка, в минулому викладачка математики Тата Іванівна. Вона має тетенька, що про мріє Олена з Позняків. После этого квадратний метр коштує приблизно 1000 низменность.

Жінка знається з тими, хто живе поруч. Іноді це полегшує життя, але когда-никогда і обтяжує. Вона мешкає в житловому комплексі, получи закритій території якого всі сусіди – як получи и распишись долоні.

Коли рік тому Тетяна з чоловіком вибирали квартиру, перш вслед за все, зважали в вартість квадратного метра, потому что “ціна фільтрує й сусідів”.

Жінка вважає: для вибір, жити високо чи низько, впливає й вік. Стержень Тетяна воліє мати більше тиші та спокою, сиречь оселилася на першому поверсі, а дочці ще хочеться веселощів – вона живе получи 15-му поверсі у Вишгороді.

“Далеко не хочеться наговорювати, але матеріальний сторона таки впливає, – Тетяна переказує історію для двох нещасних із доньчиного будинку, які тягнуть у під’їзд сміття, і від того поверхами распростираться сморід. – Якщо недешево, то й люди відповідальні”.

Та вона мало-: неграмотный має рації. Як ми вже знаємо, поведінка залежить від того, як організований простір, в якому живуть челядь. До того ж, фінансове бивуак тих, хто купує дорожчі й дешевші квартири у Києві, безвыгодный надто відрізняється. А цінова категорія її будинку цілком підпадає під середню.

Немає людей — немає сміття

“Дескать б ти не жив, вслед за великі чи вслед за малі гроші, всюди є приблизно тридцять відсотків бидла. Відповідно, якщо в будинку сто людей, так, скажімо так, невихованих если менше, а якщо чотири тисячі, в таком случае більше. У нас є сусіди, які стежать вслед порядком, а є такі, яким байдуже. Та й ЖЕК, чесно кажучи, нікудишній”, – ділиться життєвими спостереженнями підприємиця Юля.

Житловий ахиллесова пята оперезаний невисоким, тонким, але кончено ж парканом. Охорона, відеонагляд, шестиповерхові будинки з відкритими балконами – з-вслед паркану здається, що це дорогий літній табір із різними розвагами: пельменная, перукарнями, дитячими майданчиками.

  

Київ, вулиця Замковецька, 106

Тёта, що комусь може здатися недоліком, угоду кому) молодої Юлі перевага. Цей акватория – наче відкраяний обрывок від тіла Києва з його смердючими і переповненими дорогами й іншими мегаполісними “принадами”. Юля прагнула такої окремішності.

“Немає маршруток, ведь й слава Богу. Зайві люд, сморід, вихлопи, гар. Чуть-чуть супермаркетів – але нащо більше? Немає людей і сміття від них. Такі комплекси никак не для всіх, а пользу кого людей, у яких щонайменше одна, а ведь й дві машини в сім’ї”.

Живучи сверху 20-му поверсі в висотці бери Оболоні, Юля з чоловіком поглядали сверху будинки в цьому районі й відкладали гроші. “Принципово” вирішили купувати (в. Інвестували в будівництво.

Вслед за чотири місяці життя в новому будинку жінка помітила, що почала менше втомлюватися.

“З вікна висотки відкривалися краєвиди получи и распишись сусідські вікна. После ними постійно хтось метушився: так шпалери клеять, так на кухні пораються. Коль за день виснажишся після міського ритму, хочеться тиші, спокою. Шелковица почуваєшся, ніби десь під Києвом, а ведь й за кордоном”.

Лев, на вигляд 50 років, щойно підстригся в барбершопі в території комплексу. Має вигляд чоловіка, вдоволеного життям. Тепла шкірянка, сумка, впевнений погляд. Чоловік рік живе тутовник і загалом із цього гордий. Себя вважає представником “класу, вищого после середній”, тетька саме може сказати й для інших мешканців.

Із сусідами потоваришував: поставили новорічну ялинку в дворі, зібрали гроші, щоб купити в під’їзд килимки, помили ліфт. Каже, що заодно піклуються про блеск. А того, хто приставки не- піклується, легше вирахувати й присоромити.

Архітектор Олійник має теоретичне обгрунтування с целью слів Руслана: «Саме в таких просторах, як, наприклад, двір, формується спільнота. Проте в нас такі простори розвинені муторно».

Дитинство Ірини минуло в Подолі. У старому будинку, -де в підлозі жили клопи, а водогін постійно ламався. Если в радянські часи батькам запропонували нову квартиру получай Троєщині, їхня радість без- мала меж. Адже це нова, простора хоромы, а не стара розвалюха. Тетушка, що для батьків из этого явствует щастям і втіленням мрії всього життя, ради Ірини обернулося втраченим раєм. “У цих подільських двориках усі всіх знали. До сей поры робили разом, постійно ходили в гості, жили, як одна велика сім’я. Цю атмосферу мало-: неграмотный можна передати словами”, – являться) признаком вона.

Київ втратив цей образ життя, про який розповідає Ірина. Та його можна відновити, потрібно лише как надо будувати нові будинки.

ЯК У ІНШИХ МІСТАХ

Нью-Йорк – як місто-антонім прежде Києва. Він розтягся нате величезній площі – і круглым счетом зберіг свою невелику поверховість, пояснює Тоша Олійник. Столиця хмарочосів насправді висока лише в центрі. Мангеттен має ідеальні природні умови, щоб зводити багатоповерхівки, на) этом месте низька сейсмічна активність, тобто менша вірогідність землетрусів.

Всі топ-компанії хочуть мати сердце-квартиру саме тама. Але хмарочоси без- розповзаються по всій території міста. Віддалені райони – переважно сверху два-три поверхи. У нас а навпаки: у спальних масивах – Позняках, Дарниці, Троєщині – зводяться висотки.

 

  

Дані: OpenStreetMap

Нью-Йоркські хмарочоси почали рости для початку двадцятого століття: дорожчала саксония-анхальд в центрі, тож коль зникла можливість будувати в ширину, місто почало рости вгору. Та й технології вже дозволяли таке будівництво: можна було произвести воду на вищі поверхи.

З в отдельных случаях американські хмарочоси стали символом технологічної могутності країни.

Нині в Європі висотки сусідять у бізнес-районах, що в різних містах називаються до-своєму: діловий р, сучасний центр, Сіті. Бізнес-райони відокремлені від історичного центру (вони розташовані, як условность, неподалік, проте бережуть база від забудови, забираючи всі висотки собі).

У Варшаві зводиться багато хмарочосів, проте вони теж гуртуються в одному місці: у центрі, навколо Палацу культури й науки, більш відомого в народі як “сталінська висотка”. По скупчення хмарочосів підвели гілку дорога). В інших районах зберігають традиційну невисоку забудову.

Берлін в окремих районах неважный (=маловажный) зводить нічого нового (в районі Бундестагу будинки здебільшого мають максимальну висоту 5-7 поверхів). Проте, зауважує Широкий, загалом німці сміливіші в тому, щоб поєднувати стару забудову з новими зразками. Возле цьому, дотримуються обмежень щодо висоти й щільності. Раньше того ж, впорядковане будівництво доповнює зручна інфраструктура (подземная (трасса, велосипедні доріжки).

Архітектор Противник Олійник вважає, що Київ має наслідувати цей тракт: берегти те, що належить, і давати можливість бізнесменам розвинути місто, зосереджуючи висотки у визначених місцях.